Чесно кажучи, не відчував жодного хайпу щодо нової частини серії – награвся в попередні. Але після релізу всі настільки дружньо і енергійно почали її нахвалювати, що встояти було неможливо. Подумав, ну гаразд, треба подивитися як мінімум суто через професійну зацікавленість.
God of War неймовірно якісно зроблена. Одразу видно, що проект ну дуже дорогий. І при цьому він несподівано масштабний. Гадав, що отримаю лінійну історію, щось на кшталт тієї ж Uncharted. Але навіть у “коридорних” епізодах God of War обов’язково запропонує звернути кудись у бік, вирішити головоломку або задачку на спритність, знайти чергову приховану скриню зі скарбом чи шматочок лору. І я вже мовчу про побічні квести для виконання (звільнення драконів, наприклад) і два невеликі і цілком необов’язкові додаткові світи для вивчення.
Зміна сетінгу на скандинавський з одного боку була вимушеною – рідну грецьку міфологію і її персонажів Кратос методично зруйнував своїми/нашими ж руками у попередніх епізодах. З іншої сторони, скандинавський лор зараз популярний. Ще й у бік “Гри престолів” зробили маневр – певні вороги нагадують білих ходоків.
Нова історія вийшла чудова. Після зустрічі з першим босом вона демонструє, що всі ті відгуки про кращий ексклюзив “Соні” були не задля красного слівця. І далі гра послідовно – за допомогою і геймплея, і наратива – цю тезу доводить. Правда, гадки не маю як God of War сприймають ті, хто бачить Кратоса вперше – емоційна насиченість сцен багато в чому спирається на знання минулого головного героя.
Cray Days 